Сьогодні ми поговоримо про права споживачів.

Увляємо собі ситуацію: ви хочете поклеїти собі шпалери. Звичайні такі шпалери у смужечку, на звичайні такі стіни. Але вам робити це влом.

Коштує ця послуга умовно 2000 гривень. Це тіпа типова ціна на ринку. Але тут з’являюсь я. У мене є час, є різний реманент для клейки шпалер, є навіть сраний клей.

- Два штуцера - кажу я - та я за двісті гривень тобі поклею!
- Невже - питаєте ви - мене влаштовує!
- Але є один суттєвий момент - додаю я - я ніхуя не гарантую якість, деякі шпалерини будуть поклеєні горизонтально, а деякі вертикально, в деяких місцях шпалерин може взагалі не бути, і якщо мені запропонують поклеїти шпалери в іншому місці, я маю право послати вас нахуй. По рукам?
- Цікаво - кажете ви, але жлобська натура підказує що варто ризикнути - але по рукам.

Концепт мого бізнесу зрозумілий? Йдемо далі.

Ви - говнопідприємець. Вам дуже хочеться поставити собі на візитку загадкову строку з “www”, але ви зайшли на сайт Тьоми Лєбєдєва і побачили що коштує це трохи більше ніж дохуя. І тут ви згадали про мене. Ви набираєте мій номер.

- Алоу Сміло - кажете ви - ти не в курсі скільки зараз коштує зробити сайт?
- А я їбу - кажу я - пан не може сам скльопати на народ-ру?
- Я ніхуя не шарю - відповідаєте ви - а ти можеш?
- Можу - відповідаю я - тільки мені це в хуй не здалось…
- З мене завісалово в більш-менш пристойному кабаку - кажете ви - скльопаєш?
- Скльопаю - кажу я - тільки дивись, не смій мені мізки єбати. Хуяну на org.ua, на якомусь прости-господи вордпрессі, дизайн буде на колінці, а якщо твоя секретутка посміє мені питання задавати, то буде жорстоко послана в пізду. Катить?
- Катить - кажете ви - водку ти не п’єш, будемо хуячити коньячішку?
- Коньячішку - кажу я - до п’ятниці.

Ускладнюємо далі. У мене є літак, ви хочете потрапити в Кацапєтовку, але подивились що рейс до Кацапєтовки коштує трохи більше ніж дохуя. І тут ви згадуєте про мене.

- Пан cей літак сам скльопав? - питаєте ви.
- Сам скльопав. - відповідаю я - в Охтирці.
- А чи долетить сей літак до Кацапєтовки? - питаєте ви.
- Долетить - відповідаю я - тільки мені ця Кацапєтовка нахуй не здалась.
- Я заплачу пану половину від ціни що на рейсі, чи згоден пан? - питаєте ви.
- Пан згоден, але з деякими суттєвими умовами - кажу я - я ніхуя не буду вас годувати, ви не маєте права на багаж, я не відповідаю за час вильоту, якщо хтось запропонує мені більше грошей я пошлю вас нахуй, всі ризики по сраним форс-мажорам несете ви. Згода?
- Цікаво - кажете ви, але жлобська натура бере своє - По рукам!

До чого ця довга підводка? Є такий лоу-кост авіаперевізник - Wizzair. “Лоу-кост” значить “дешевше лайна”. А ще це значить що там в договорі прямо написано що ніхто нізащо не відповідає, вас будуть слати нахуй, вас не будуть ніхуя годувати, а у випадку якщо перевізник побачить десь кращі бабки, то він скасує ваш рейс, а ви будете як лох тусуватись в аеропорту з простроченою візою. Усікаєте концепт бізнесу?

Але деякі не усікають. Хохляцька журналюшка бере собі лоукост білет на рейс, рейс переносять, журналюшка зависає у Венеції і пише слізний пост [link] у своєму затишненькому. Хомячкі ф шокє! Їм сказали що можуть послати нахуй і таки РАПТОВО послали. Але наша журналюшка не звичайний жлоб-економ, він журналюшка. Тому кєнти влаштовують прогонку про жахливий сервіс лоукостів [link] на дружніх сайтах. Сенсація! Новина! Лайно яке нам продали як лайно виявилось лайном і не хоче смердіти ландишами! Нас не поважають в Європі! Ми думали що купуючи лайно ми отримаємо щось смачне! Нас кинули!

Ну і нарешті кульмінація. В Лондоні, інша хохлятіна РАПТОВО дізнається що лоукост це лоукост і влаштовує сидячу забастовку [link]. За що і отримує чесно зароблені піздюліни. Яка неповага! Шпалери наклеєні криво! Я хочу такий-же сайт але з рюшечками по куткам, на іншому домені, щоб був форум з автомодерацією і як ти смів виєбати мою секретарку? І взагалі:

Alekss _ 22.12.2009 23:04
А способ борьбы очень простой - закрыть все украинские порты для этой компании , предложив ее рейсы украинским перевозчикам или прямым конкурентам. Все просто Вадсон, надо только иметь немного желания и воли.

Пан_Володимир _ 22.12.2009 23:31
Невдовзі після інтернет-магазинів з’явилися інтернет-перевізники, які не мають фізичних офісів. Єдиний спосіб виразити відношення до описаного інциденту - пікетувати (з собаками) єдиний у Києві банк, який приймає плату за послуги цього перевізника.

аня_правда _ 23.12.2009 00:24
Ніякий лоукост не є виправданням хамського ставлення.

Заборонити! Заблокувати! Ходити з транспарантами “ганьба дискримінації”. Вони ж споживачі, у них є срані права! “Я найнявся на судно що буде пропливати повз Сомалі і ВНЄЗАПНО побачив на палубі негрів з автоматами, посольство допоможи!”.

Цій країні потрібні масові розстріли. Масові розстріли журналістів.

::топ-блог::

http://none-smilodon.kiev.ua/:

До вкраїнськіх людностей! Маємо виставити демонстрацію своєї опінії, счо суть є звитяг мілітарних та змагань величніх, дідів та прадідів наших, з УПА та інших сукупностей під верховіддям великих очільників С. Бандери та Р. Шухевича, суть в тому є, счоби наші дочки та дружини мали змогу, є то, вільно та без обмежень ексьпонювати жіночі принади свої за шкльом на Амстердамсчині. Счиро ваші честь знаємо, мальороси европейські (і ніколи не плютайте нас з мальоросами москальськими, бо ми є цівілізьовані і патрійоти!). Слява Вкрайні! [link].

Коли я чую що “Україна не бордель”, у мене завжди виникає питання “а що тоді бордель”? Те що щоліта наш Крим окупують московські проститутки-заробітчанки мені особисто жодних національно-свідомих перверзій не додає.

Ми живемо в країні де друга особа держави тримала порновідеосалон та займалась організацією банно-саунного дозвілля для партнерів П. Лазаренко, де з розпустою борються повії, а патріотизм виставляють пекучим бажанням пошвидше десуверенізувати свою державу віддавши її під владу марсельських негрів, цюріхських арабів та брюссельських євреїв.

Люди які не мають планів мити унітази в ЄС, вже мають готуватись стати білою меншістю. Помірний сурвівайл - традиційна політика виживання на цій землі. Будуйте високі паркани, оточуйте їх колючим дротом та протипіхотними мінами, копайте бомбосховища та з’єднуйте їх підземними ходами із залитими з портаменту дотами. Завжди тримайте в коморі п’ятирічний запас набоїв та консервів. Слідкуйте за прострілюванітю периметра, завжди тримайте змащеними свої особисті кулемети та системи залпового вогню типу “град”. Привчіть себе до думки, що кулеметна вишка такий же атрибут приватного будинку як супутникова тарілка, пара-трійка поросят в сараї та важкий потужний позашляховик. Святе письмо на якісному папері, помповий дробовик та повна діжка соляної кислоти для надміру нав’язливих гостів та представників влади.

Ну і звичайно демо-сайт для західноєвропейських сірих мишок, середньоазійських мавпочок, та скутих чеченським засиллям білих росіянок.

“Подивись, це мій будинок. Це моя гвинтівка. Це мій особистий Т-34 (рік тому відновив). Це моє особисте радіоізотопне джерело енергії. Це моя персональна армія з 23 нащадків, це мої добермани, це мій гарем, а це мій євнух. Можливо ми не найкращі білі європейці в історії, але ми останні білі в Європі. Живі анахронізми”.

::топ-блог::

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Знаєте, колись я такі вибрики хохлушок [link] називав “провінційним фемінізмом”, але потім припинив. І знаєте чому? Фемінізм сам по собі таке недолуге бабське явище, що додавати якісь референтні індекси до цього слова беззмістовно. Це як побачивши лайно, назвати його “бридким лайном”, одразу виникає питання: а існує не бридке лайно? Існує якесь спеціальне висококалорійне, високоестетичне, приємне лайно, яким какають єдинороги і яке складається з метеликів та пахне фіалками?

Ось тут теж саме. “Провінційний фемінізм”? Куди тут тулити додаткові характеристики, якщо слово “фемінізм” вже є? І справа не в пайнті, і не в червоному кольорі на сірому фоні, і не в недолугих шрифтах, і не в абсолютно комедійній фігурці в лівому верхньому кутку (який дизайн! яка композиція! я зараз кінчу!), це в кінці-кінців можна вибачити, адже криза, адже зважаючи на відсутність грантів багатьом молодим активісткам-феміністкам доводиться займатись більш прозаїчними речами [link] ніж різні там фотошопи, корелдрафи і тридемакси. Мене цікавить абсолютно інше: під час громадянської чи зовнішньої війни, коли кожну з цих талановитих дизайнерок буде користувати по роті бухої солдатні, чи будуть вони зачитувати молодим бійцям Всезагальну декларацію про права людини? Чи почує піхотний Ванька чи комісар Ачгі цитати з Рози Люксембурґ щодо пролетаріату та жіноцтва як споріднених в експлуатації класів? Чи будуть вони за пару місяців, виношуючи у своєму лоні невідомого сина дивізії, думати про неприпустимість продовження реплікування гендерних шаблонів у масовій культурі?

Це я до чого? З фемінізмом не треба боротись. Фемінізм треба любити та розвивати. І знаєте чому саме так? Бо в нормальній популяції він не виникне. Фемінізм це демаскуюча ознака того, що самці цієї конкретної нації перетворились на шмаркатих рохль. Приїдь в конкретну країну, подивись на білборди і якщо побачиш “Молдова не бордель” та “Стоп насильству в сім’ях”, одразу побачиш поряд орди чурок, ссикливих недочоловіків-аборигенів на вулицях та іноземців що кажуть їм в обличчя “у вас найкрасивіші жінки у світі”. Фемінізм дуже корисна річ, якщо ти його побачив поряд - значить час починати війну. З іншою державою або громадянську. Сер Чарлз Роберт Дарвін правий, тільки в постійному кривавому відборі може зберігатись порода.

::топ-блог::

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Карл Гюстав Юнґ - одна з ключових фігур у психоаналітичному русі ХХ-го століття, найталановитіший учень Зіґмунда Фройда, що отримав від вчителя навіть більшу анафему, ніж Альфред Адлер (розробник теорії комплексу меншовартості). Юнґ - автор геніального асоціативного методу (який дідусь з сигарою нєвозбранно упіонерив в учня), перший розробник домінантної зараз гіпотези про походження шизофренії, під кінець життя - напівбожевільний містик, алхімік, ідеолог “денацифікації” німців засобами психологічного маніпулювання свідомістю (що особливо пікантно зважаючи на те, що в психологічному русі до другої світової, він вважався креатурою партії Гітлера).

Скажу чесно, в Києві основним спеціалістом по юнґіанському чосу в політиці вважається моя мати, тому я лізу не в свої сфери. Але таки відкрию секрет: з моменту виходу Ю. Тимошенко з континууму напівмаргінальних політиків третього ешелону (т.ч. десь в проміжку між “миттям підлоги в штабах Ющенко” і зорганізованою партійною клакою кампанією з подання її на пост голови уряду), мене не залишає тонке відчуття наявності казково-архетипічних мотивів у поведінці громадянки Григян. І ось нарешті осяяло. Подивіться на ці картинки:

Перша це діючий прем’єр, кандидат у президенти Ю. Тимошенко, друга це старуха з мультфільму 1950-го року, зробленому по мотивам поеми О.С. Пушкіна “Казка про рибака та рибку”. Ви не знаходите якусь неймовірну схожість?

“Казка про золоту рибку” Пушкіна (як і її прототип у братів Гримм) це історія про жіночу алчність, ненажерливість та закономірний результат такої поведінки, який чекає кожну представницю прекрасної статі, що не здатна тримати темну частину своєї природи під контролем. Історія життя Юлії Тимошенко настільки просякнута цим казковим мотивом, що кінець її не викликає ніяких сумнівів.

Результат закономірний завжди. Всю історію людства всіх “володарок морських” чекала одна доля. І ми всі знаємо що за доля чекає на новітню героїню народного епосу. “Цей звук неминучість, містер Андерсон”. Другий тур? А може все ж ганебний програш, з відставанням від Богословської та долею відсотка різниці з Супрун? Лузер це завжди погана ставка, лузерша - ще гірша.

::топ-блог::

http://none-smilodon.kiev.ua/: